Пресс-центр > Статьи и публикации > Пропозиції щодо системного створення Електронного уряду в Україні
Статьи и публикации
Пропозиції щодо системного створення Електронного уряду в Україні

Пропозиції щодо системного створення Електронного уряду в Україні

Розуміння Електронного уряду в контексті українських умов.
 
Електронний уряд (E-Government) – об’ємне поняття, яке допускає широкий діапазон трактувань щодо його змісту, підходів до побудови, стратегічних завдань, оцінки результатів.
 
При правильній побудові Електронний уряд забезпечує такі фундаментальні зміни у системі державного управління:
 
  • Надання громадянам та бізнесу зручних та сучасних можливостей виконувати юридично значущі дії в процесах, однією зі сторін яких виступає держава, через мережу Інтернет.
  • Кардинальне підвищення ефективності державного управління за рахунок перебудови ділових процесів, їх максимальної автоматизації, міжвідомчої електронної взаємодії.
 
Важливими наслідками правильної реалізації складових Електронного уряду є:
 
  • Зниження рівня корупції у відповідній сфері державного управління, оскільки мінімізується вплив людського фактору та забезпечується прозорість.
  • Зменшення адміністративних витрат на виконання функцій держави у зв’язку з широким застосуванням IT, спрощенням нормативної бази та самих процесів.
  • Створення у суспільстві нових можливостей та якості відносин (наприклад, рівень розвитку електронного уряду є важливим фактором в рейтингу Doing Business).
 
Переведення державних сервісів у електронну форму має радикальний ефект у випадку, якщо відбувається не просто автоматизація наявних процесів «паперового світу», а синергія одночасного впровадження нових інформаційних систем та реінжинірингу нормативно-правової бази, ділових процесів з врахуванням можливостей ІТ.
 
Згідно класичного визначення, Електронний уряд розповсюджується на такі сфери суспільно-державних відносин:
 
  • «Уряд – громадянам» (Government 2 Citizens, G2C) – соціальний захист, електронні вибори, акти цивільного стану, паспорти та інші документи, дозволи, податкові декларації, освіта, медицина, житлово-комунальна сфера, інформаційні послуги…
  • «Уряд – бізнесу» (Government 2 Business, G2B) – податкова та інша звітність, відкриття-ліквідація підприємств, митне оформлення, державні закупівлі…; а також широке залучення бізнесу, у якості посередників, до надання електронних послуг населенню, використовуючи інфраструктуру Електронного уряду (банки, транспорт тощо).
  • «Уряд - уряду» (Government 2 Government, G2G) – міжвідомча електронна взаємодія, документообіг, спільне використання державних інформаційних ресурсів…
  • «Уряд – державним службовцям» (Government 2 Employees, G2E) – всебічна автоматизація діяльності держслужбовців (найбільш розвинута ланка Електронного уряду в Україні на поточний момент).
 
Необхідно звернути увагу, що в ідеалі Електронний уряд повинен забезпечити сервіси, які специфічні не тільки для центральних органів влади, але й на регіональному та муніципальному рівнях.
 
Поточна ситуація з Електронним урядом, позитивні та негативні аспекти
 
Наразі наша країна перебуває одночасно в стані величезного громадянського піднесення та глибокої економічної кризи. І саме в такий період існує найбільший запит на кардинальні реформи, одним з важливих каталізатором яких в Україні може бути IT.
 
Оцінюючи поточний стан інформатизації в органах державної влади, можна стверджувати, що реалізація значного обсягу задач в сфері Електронного уряду, який буде помітним для всього суспільства, не вимагає величезних бюджетів. Особливо при поетапному створенні його елементів. Багато з ключових державних структур мають потужні та сучасні інформаційні системи, які реалізують внутрішні процеси. Загальний рівень автоматизації державного механізму достатньо високий. І це є головною позитивною рисою поточного моменту. Звичайно, назвати повноцінним «Електронним урядом» велику кількість різнопланових систем не можна. Але фундамент є і він суттєвий.
 
Для ілюстрації можна навести елементи Електронного уряду, які вже створені тільки однією з українських IT-компаній – Медирент, що працює в сфері автоматизації органів державної влади:
 
 
При цьому, системи Електронного уряду могла б розвивати велика кількість українських компаній, таких як Intecracy, Miratech та інші.
 
Принциповим фактором, що може вплинути на успіх Електронного уряду в Україні, є суспільний запит на реформи. Це важливо в першу чергу не для технічної складової, а для можливості змін нормативно-правового поля, організаційних процедур, подолання опору та безініціативності чиновників. У період стабільності ламати неефективні, застарілі процеси набагато важче, ніж в часи революційних змін. І таку ситуацію обов’язково необхідно використати як на користь суспільства загалом, так Електронного уряду зокрема.
 
Негативних чинників, на жаль, традиційно багато: скрутна ситуація з бюджетом країни, застарілі нормативна база та ділові процеси, відсутність чіткої управлінської вертикалі в державі щодо питань IT, неузгодженість технічної політики різних відомств, складність міжвідомчої взаємодії. Але головним фактором стримування є активний супротив або пасивний саботаж чиновників, які не бажають втрачати важелі свого впливу, що вони мають при «ручному керуванні» окремими ділянками державного механізму.
 
Тим не менше, світовий бум розвитку електронного урядування свідчить про те, що Україна теж знаходиться на порозі суттєвого прогресу, тим більше, маючи одну з найбільш потужних в світі армій IT-шників.
 
Пропозиції щодо побудови Електронного уряду.
 
Найменш розвинутою сферою Електронного уряду в Україні є G2C. Водночас це і найбільш масовий сектор з точки зору попиту на електронні послуги. Очевидно, що в такій ситуації в першу чергу необхідний акцент в напрямку сервісів для громадян.
 
Для ефективного створення Електронного уряду в Україні необхідно:
 
  • Чітке та ефективне керування з боку Уряду.
  • Залучення громадськості та IT-ринку.
  • Затвердження єдиних «правил гри» (організаційних та технічних).
  • Належне фінансування.
  • Прозорий контроль за проектом та витрачанням коштів.
  • Адаптація нормативно-правової бази та ділових процесів органів влади до концепцій Електронного уряду.
  • Використання кращих світових практик та стандартів.
  • Створення загальної технологічної платформи Електронного уряду та її подальша експлуатація.
  • Узгодження між собою ключових державних реєстрів.
  • Вибір та впровадження єдиного механізму електронної ідентифікації користувачів Електронного уряду, створення відповідного реєстру, масова видача засобів електронної ідентифікації.
  • Визначення єдиних підходів до ведення нормативно-правової інформації (загальнодержавних, відомчих довідників).
  • Формування графіку створення електронних сервісів окремими органами влади (графік повинен постійно поновлюватись новими задачами).
  • Реалізація електронних сервісів окремими відомствами та їх підключення у загальнодержавну систему Електронного уряду.
  • Забезпечення захисту інформації.

 

В українських реаліях оптимальним варіантом побудови Електронного уряду міг би бути такий перелік завдань:

 

1. Організаційна складова: 

  • Призначення єдиної керуючої групи при Уряді, яка б виконував функції просування ідеї на всіх рівнях державної ієрархії, стратегічного планування, визначення задач органам влади, координації урядових структур, виконавців робіт та суспільства, а також контролю.
  • Створення при керуючій групі громадської ради з залученням активних представників суспільства та IT-ринку для забезпечення державно-приватного партнерства, контролю з боку української громади, визначення пріоритетних напрямків розвитку та критеріїв успішності.
  • Встановлення органам державної влади чітких завдань з побудови елементів Електронного уряду, їх фінансування та контроль виконання.
 
2. Нормативно-правова складова:
  • Створення нормативно-правової бази, адаптованої до широкого використання IT в процесах державного управління.
  • Оптимізація ділових процесів органів влади, приведення їх до концепцій Електронного уряду.
  • Розробка організаційно-технічних стандартів (єдиних «правил гри») для всіх розробників та користувачів Електронного уряду: загальні вимоги, правила підключення нових систем до Електронного уряду, стандарти обміну даними, стандарти ідентифікації користувачів тощо.
  • Адаптація та впровадження міжнародних стандартів.
 
3. Загальна технологічна платформа Електронного уряду, яка включає побудову таких елементів:
  • Стандартизована система обміну даними.
  • Система моніторингу та керування.
  • Єдина система авторизації, в т.ч. каталог зареєстрованих користувачів.
  • Інформаційний портал Електронного уряду.
  • Дата-центри (основний та резервний).
  • Канали передачі даних.
 
4. Ключові інформаційні ресурси держави:
  • Узгодження між собою та забезпечення використання в межах Електронного уряду ключових державних реєстрів фізичних та юридичних осіб: Мінюст, Міндоходів, Пенсійний фонд тощо.
  • Визначення правил ведення загальнодержавних та відомчих довідників, а також їх використання.
 
5. Електронна ідентифікація користувачів:
  • Вибір технології (або декількох технологій – банківська, електронна соціальна картка, USB-токени тощо) електронної ідентифікації користувачів Електронного уряду.
  • Створення реєстру користувачів.
  • Масова видача електронних засобів ідентифікації.
  • Створення єдиної технології авторизації користувачів на інформаційних ресурсах Електронного уряду.
  • Забезпечення використання цієї технології всіма системами, що входять до складу Електронного уряду або взаємодіють з ним.
 
6. Захист інформації.
  • Розробка типових вимог щодо захисту інформації в інформаційних системах Електронного уряду.
  • Адаптація кращих світових стандартів.
  • Впровадження єдиного стандарту електронного цифрового підпису.
 
7. Експлуатація:
  • Створення організації (чи підрозділу) для виконання задач поточної експлуатації загальної технологічної платформи Електронного уряду. Можливо, ця організація повинна виконувати також функції замовника послуг зі створення елементів платформи.
  • Координація її діяльності з державними установами, що створюють компоненти Електронного уряду.
  • Здійснення технічної підтримки (включаючи консультування користувачів).
 
8. Створення електронних сервісів:
  • Реалізація органами державної влади (в перспективі – і приватними установами) окремих електронних сервісів в межах загальних вимог до Електронного уряду та визначеного графіку.
  • Забезпечення інформаційної взаємодії органів влади в процесі функціонування Електронного уряду.
 
9. Популяризація:
  • Інформаційно-роз’яснювальна робота в ЗМІ.
  • Проведення публічних заходів, конференцій, семінарів.
 
10. Міжнародний досвід:
  • Вивчення кращих світових досягнень в галузі Електронного уряду.
  • Аналіз раціональності їх застосування в українських реаліях.
 
При формуванні черговості реалізації тих чи інших послуг в межах Електронного уряду повинні бути враховані наступні фактори:
 
  • «Популярність» послуги. Потрібен суспільний запит на послугу.
  • Ступінь поточної автоматизації даної електронної послуги в межах відповідної державної структури. Чим менше необхідно «доробляти» – тим краще.
  • Складність (та вартість) реалізації послуги (доведення від поточного стану до промислового впровадження).
  • Стан нормативної бази. Чи можливе оперативне приведення її до стану, при якому реалізація електронного сервісу дасть ефект.
 
При створенні Електронного уряду доцільно централізувати організаційні, нормативно-правові процеси, створення загальної технологічної платформи та стандартів, але створення окремих електронних сервісів проводити децентралізовано, визначаючи замовниками таких робіт органи влади, які відповідають у державі за ту чи іншу задачу, яка підлягає переведенню в електронну форму.
 
Правильна побудова Електронного уряду повинна передбачати підключення до нього у якості надавачів послуг не тільки державних, але комерційних структур (банків, транспортних компаній, тощо).
 
В кінцевому випадку, створення Електронного уряду відноситься до категорії інфраструктурних, суспільно значущих, стратегічних проектів. Окрім технічної складової, яка полягає в автоматизації багатьох ланок державного управління, він у значній мірі забезпечує реструктуризацію та прозорість діяльності влади, надає суспільству нових можливостей для ефективного розвитку, підвищення рівня конкурентоздатності країни у світовому масштабі.
 
 
Олексій Бондарчук
Заступник директора,  директор департаменту проектів